1 листопада виповнюється 130 років від дня народження Василя Яременка
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
1 листопада виповнюється 130 років від дня народження Василя Яременка
Сьогодні – 130 років від дня народження українського актора, народного артиста СРСР (1954), одного з фундаторів театру імені Марії Заньковецької Василя Яременка.
Джерело: Полтавська ОВА
Народився Василь Яременко в селі Рогинці Роменського повіту Полтавської губернії (нині Роменського району Сумської області) 1895 року родині хліборобів. 1907-го закінчив початкову школу. Самотужки навчився читати. Його постійними слухачами були мама й дід. Поетичні народні обряди та пісні вабили душу Василя ще змалку. Це мало безпосередній вплив на формування майбутнього артиста.
15-річним юнаком Василь Яременко залишив рідне село. Доля закинула його на Кубань. У станиці Брюховецькій був наймитом. Екстерном склав екзамени за 6 класів середньої школи. Брав участь в аматорських виставах (зіграв Данила в п’єсі «Розумний і дурень» І. Карпенко-Карого та ін.).
Восени 1917 року повернувся з фронту та очолив драмгурток. Незабаром про виступи рогинських аматорів заговорили і в Роменському професійному театрі. 1918 року Василь ременко отримав запрошення від відомого режисера І. П. Кавалерідзе. 18 липня 1919-го відбувся дебют Василя Сергійовича.
Він мав честь працювати з режисерами-постановниками І. Кавалерідзе, М. Богдановичем, О. Корольчуком, та з акторами-професіоналами П. Саксаганським, Г. Затиркевич-Карпинською, С. Шкуратом та ін. Акторською майстерністю Василь Яременко оволодівав в організованій О. Корольчуком театральній студії, а також спілкуючись із П. К. Саксаганським. 1919-го в складі фронтової бригади виступав на передовій під час військових дій. За 4 роки на сцені роменського театру Василь Сергійович уже мав значний репертуар.
Восени 1922-го В. С. Яременка запросив учень М. Заньковецької, художній керівник щойно організованого театру Борис Васильович Романицький.
Вперше завіса в новому українському драматичному театрі піднялася 15 вересня 1922 року/ Це відбулося в Києві, у колишньому Троїцькому народному домі. Цьому театрові, заснованому на відзнаку 40-річної артистичної діяльності М. К. Заньковецької, у січні 1923-го присвоїли її ім’я, В. С. Яременко разом із О. Корольчуком, Б. Романицьким, В. Любарт стояв біля колиски «заньківчан».
Зігравши в Києві близько 100 вистав, театр виїхав на гастролі по містах України.
Разом із Б. В. Романицьким (незмінним художнім керівником до 1948 року, згодом народним артистом СРСР), О. І. Корольчуком (головою ради театру й режисером, помер 1925 року) Василь Яременко став на чолі творчого колективу. Також його обрали до місцевого комітету профспілки, її ревізійної комісії та ради театру. А невдовзі О. Корольчук доручив йому вести ще й адміністративні справи. Окрім цього, В. С. Яременко опановував акторську майстерність, культуру слова, тренаж тіла, фехтування. Приятелював із багатьма діячами культури.
Ще з 1924 року зав’язалась тісна дружба з Остапом Вишнею, яка тривала до кінця життя славетного гумориста. Перебуваючи на гастролях у Дніпропетровську 1926 року, Василь Яременко здружився з Д. І. Яворницьким, відомим на науковцем, істориком.
2 лютого 1931 року театр імені Марії Заньковецької облаштувався стаціонарно в Запоріжжі, у роки війни його евакуювали в Тобольськ. В. С. Яременко керував однією з фронтових бригад, яка ставила вистави для бійців 2-го Прибалтійського фронту. У роки війни він по двічі на день виступав у «Шельменку-денщику», зіграв його понад 500 разів.
Наприкінці жовтня 1944 року театр імені Марії Заньковецької прибув до Львова. З нагоди 25-річного ювілею театру 1947-го Василеві Яременку було присвоєно звання народного артиста УРСР та нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Творчі здобутки земляка були відзначені Державною премією СРСР 1950 року, а через чотири роки – високим званням народного артиста СРСР.
Творчий діапазон В. С. Яременка надзвичайно широкий. Понад 300 ролей зіграв він за своє сценічне життя. Це гоголівський Тарас Бульба, Богдан Хмельницький та Макар Діброва з однойменних п’єс Корнійчука, Іван Франко в «Мужицькому послі» Смілянського, Гонта з «Гайдамаків» за Шевченком, Олександр Пархоменко за однойменною п’єсою Іванова, роль Яго (зіграв понад 150 разів) у трагедії «Отелло» Шекспіра, Городничого в «Ревізорі», старий запорожець Василь Коваль у виставі «Невольник» Кропивницького, Дударя з «Диктатури» Микитенка, образ Макогоненка в «Наталці-Полтавці» Котляревського, Шельменка-денщика з однойменної п’єси Квітки-Основ’яненка та ін. Всі ці образи відзначаються простотою, великою вражаючою силою життєвої правди. В останні роки артист зіграв ролі Кряжа у «Веселці» Зарудного, Федора Степановича в «Камінь на дорозі» Медвеленка, генерала Киропоноса в «Спиніться!» Рачади, капітана Єгоровича в «Шануй батька свого» Лаврентьєва.
В. С. Яременка знали не тільки як визначного актора, але й громадського діяча. Він був депутатом міськради, членом правління Українського театрального товариства. Багато сил віддавав навчанню молодих акторів, передачі їм свого досвіду. Своєю діяльністю, всім своїм життям він показував молоді, яким повинен бути справжній актор.
Наостанок залишив свої мемуари «Заньківчани (Львівський державний ордена Трудового Червоного Прапора академічний театр ім. М. Заньковецької»), опубліковані 1972 року; 1967 року до архіву-музею літератури та мистецтва він передав цінні документи (матеріали творчої діяльності, листи, матеріали до біографії, образотворчі матеріали) за 1929-1967 роки.
Помер Василь Сергійович Яременко 1976-го в Києві.
Його ім’я назавжди залишилося серед кращих діячів української культури, прикладом відданості сцені та українському слову.
[wp_show_posts id=”1014795″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
